Abstract
Мета. Оцінити ефективність застосування тракційної терапії для зменшення болю у пацієнтів з радикулопатією поперекового відділу хребта при проведенні реабілітації.
Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 28 пацієнтів з діагнозом радикулопатія поперекового відділу хребта, які були розподілені на 2 групи: контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ). Середній вік (M±SD) становив 52,24±2,52 роки, тривалість захворювання 6,1±1,7 роки. Дослідження тривало протягом 14 днів. У КГ застосовувався індивідуальний комплекс реабілітації (масаж, електростимуляція, кінезіотерапія), в ЕГ додатково до індивідуального комплексу застосовувалась тракція (використовувалась комп'ютерна система дозованого витяжіння TRITON TRAKTION UNIT). Оцінювання проводили за шкaлою ВАШ; тестом Шобера; анкетування Роланда-Морріса; визначали індекс Oswestry Disability Index (ODI).
Результати. Після проведеного дослідження при порівнянні даних ВАШ у кожній групі виявлено зміни як в КГ, так і в ЕГ, однак достовірна різниця була в ЕГ (p<0,05). При порівнянні даних за ВАШ між групами виявлено, що больовий синдром в ЕГ зменшився на 10,3 %, порівняно з КГ (p<0,01).
При оцінці проби Шобера результати змін рухливості в поперековому відділі хребта через 14 днів відрізнялась: в КГ 4,3 ± 0,2 см, в ЕГ 5,2 ± 0,1 см, відмінність між групами була статистично значущою (р < 0,05).
За результатами анкетування за Роландом-Моррісом та оцінювання індексу ODI більш помітне покращення відбулось після проведеної реабілітації в ЕГ (p<0,05), що також свідчить про переваги застосування тракції хребта.
Висновки. Застосування тракційної терапії у програмі реабілітації сприяло зменшенню больового синдрому, збільшенню об’єму рухів, покращенню функціонального стану. Тракційну терапію можна рекомендувати пацієнтам з радикулопатією поперекового відділу хребта для зменшення больового синдрому.
Publisher
Ivano-Frankivsk National Medical University