Гостре пошкодження нирок у хворих після протезування аортального клапана: ретроспективне дослідження одного центру

Abstract

На сьогодні, успішна корекція аортального стенозу проводиться з використанням як хірургічних, так і транскатетерних методик, які в свою чергу, не позбавлені різноманітних можливих ускладнень, одним з яких виступає гостре пошкодження нирок (ГПН). Метою роботи було оцінити частоту та визначити предиктори гострого пошкодження нирок в післяопераційному періоді у пацієнтів зі стенозом аортального клапана, залежно від застосованого методу хірургічного лікування. Методи. До ретроспективного відкритого дослідження було включено 126 пацієнтів зі стенозом аортального клапана, які отримували лікування протягом 2018-2022 р.р. в клініці ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України». Залежно від способу корекції аортального стенозу усі пацієнти були розділені на 2 групи – перша група, у якій корекція аортального стенозу проводилась шляхом транскатетерної імплантації аортального клапана (група TAVI, n = 47) та друга група, у якій корекція аортального стенозу проводилася за рахунок протезування аортального клапана біологічним протезом (група БіоПАК, n = 52). Порівняння досліджуваних груп проводилося щодо показників передопераційного, інтраопераційного та раннього післяопераційного періоду. ГПН визначалось на основі KDIGO критеріїв. Статистичну обробку отриманих результатів проведено на персональному комп’ютері за допомогою програми «MedCalc». Результати. Пацієнти, яким в подальшому проводили TAVI (Група 1), характеризувалися істотно старшим віком (р=0,002), на 10,4% достовірно нижчим рівнем гемоглобіну (р=0,001) та вищою оцінкою операційного ризику за EuroSCOREII (р<0,001) в порівнянні з пацієнтами, яким проводили протезування аортального клапана біологічним протезом (Група 2). У пацієнтів першої групи на 13,28% (р=0,033) достовірно рідше спостерігався розвиток ГПН в ранньому післяопераційному періоді в порівнянні з другою групою. За результатами мультиваріантного покрокового аналізу Кокса визначені високі та достовірні прогностичні значення HR (Hazard Ratio) для наступних незалежних предикторів розвитку ГПН у досліджуваній когорті: доопераційний сироватковий креатинін, тривалість перетискання аорти та наявність ЦД (χ² моделі = 24,045, сс=3, p <0,0001). Висновки. Частота ГПН у досліджуваній когорті становила 9,10% та була достовірно більш ніж у 7 разів вищою в групі БіоПАК порівняно з ТАVІ. Незалежними факторами ризику розвитку ГПН у досліджуваній когорті є вихідні значення сироваткового креатиніну, тривалість перетискання аорти та наявність ЦД.