ОСОБЛИВОСТІ БУТТЯ І СВОБОДИ ЗА НАСТРОЄМ LANGEWEILE У ФІЛОСОФІЇ М. ГАЙДЕҐҐЕРА

Abstract

У статті розглядається проблема впливу феномену нудьги з творчості А.Шопенгауера на творчість М.Гайдеґґера. Вітчизняні і світові дослідники відмічають, що Шопенгауер є основоположником екзистенціалізму, хоча в історії філософії займає нішу філософії життя. Для розкриття концептів світу, волі та нудьги він використовує закони логіки, достатні раціональні підстави, основи сущого та вищі ідеї. Не можна сказати, що М.Гайдеґґер нехтує таким підходом, хоча б тому, що провідний метод дослідження традиції, – деструкція, – вводить його вчення до неї. За матеріалом статті аналізуються опозиції: метафізичне вчення про волю як річ у собі – свобода, тільки яка й здатна ставити питання до себе (у Шопенгауера людина керується мотивами до вольового акту; у Гайдеггера людина є носієм якості свободи); нудьга як апріорі настрій пізнання – нудьга як екзистенціальний настрій Dasein. Стаття має за свої задачі: 1) дослідження вчення про нудьгу з метою вияву в її структурі аспектів свободи; 2) дослідження паралелей, зв’язку і протилежностей в концепті людини, на яку орієнтовані світогляди Шопенгауера та Гайдеґґера в проблемі можливості пізнання буття. Зроблено висновки, що у творчості Гайдеґґера одного періоду нудьга є фундаментальним настроєм Dasein, який виражений актуальним часу життя М.Г. духом постіндустріального робітничого суспільства. За пізнішою версією – нудьга є певним способом буття-тут, який характеризується тотальним підходом до відкриття собі своєї справжності. Таким чином, Гайдеґґер далеко наперед закидує актуальність проблеми нудьги в її широкому значенні, яке перегукується з шопенгауерівським – рутина, щоденність, коло бажань і страждань, ведення не свого життя, das man. Результатом дослідження, який представляється у статті є розділення гайдеггерівських інтуїцій про нудьгу на дві окремі позиції. Перша залишається у шопенгауерівському дусі, коли вчення про сенси буття, головним настроєм якого є нудьга, сприймаються як засновки ведення життя людей типів da-sein і das man. Друга представляє розрив від екзистенціальної дисципліни до фундаментальної онтології, герменевтики фактичності, в темі якої глибинною нудьгою пояснюється тотальність (постійна доступність до можливостей бути через мислення).