Diagnostic and treatment model of post-intubation injuries of the trachea

Abstract

у медичній практиці ятрогенні ушкодження, спричинені медикаментами або медичними процедурами, вважаються найбільш небажаними, оскільки зазвичай розглядаються як навмисне завдання шкоди здоров'ю пацієнта лікарем. Також неможливо не звернути увагу на той факт, що такі випадки не завжди мають сприятливий результат. Все це створює підстави для неправильного висвітлення власного реєстру невдач і помилок фахівцями. Метою роботи було вивчити наявні наукові данні стосовно ятрогенних постінтубаційних ушкоджень трахеї та сформувати діагностично-лікувальну модель постінубаційних ушкоджень трахеї. У роботі проаналізовані наукові статті, огляди літератури та клінічні випадки вітчизняних та зарубіжних авторів, які стосуються ятрогенних ушкоджень трахеї. Вивчені джерела в своєї більшості не видавалися пізніше 2018 року. Післяінтубаційні розриви трахеї є рідкісними, але серйозними ускладненнями інтубації або трахеостомії. Серед факторів ризику цих ускладнень виділяють механічні та анатомічні факторам. Більшості з них можливо уникнути, дотримуючись правил та рекомендацій під час інтубації пацієнтів. Основними стандартами в діагностиці ятрогенних ушкоджень трахеї є рентгенологічна та ендоскопічна оцінка, які дозволяють виявити та характеризувати підозрювані ушкодження. Використання запропонованої лікувально-діагностичної моделі оцінки важкості стану пацієнта з ушкодженням трахеї може пришвидшити діагностичні пошуки та допомогти визначитися з лікувальною тактикою ведення даних пацієнтів. Лікування постінтубаційних ушкоджень можливо умовно розділити на консервативне, ендоскопічне та хірургічне. Окремо бажано відмітити тактику ендоскопічного стентування, яка стає життєздатною альтернативою хірургічному втручанню, а не резервним варіантом. Рутинний підхід у світі проблеми постінтубаційних ускладнень вочевидь тільки додає труднощів у профілактиці та веденні подібних пацієнтів. Самі по собі такі ускладнення не є дуже частими, але все одно залишаються вкрай загрозливими і можуть призвести до летальних наслідків. І, на жаль, недостатнє обговорення таких випадків утруднює розробку алгоритмів управління подібними пацієнтами. Запропонована модель діагностики та ведення пацієнтів мають на меті підвищити якість лікування таких пацієнтів, знизити кількість можливих ускладнень.