РЕЗИДЕНТИ МІКРОБІОМУ ШКІРИ ПАЦІЄНТІВ З МЕТАБОЛІЧНО-АСОЦІЙОВАНОЮ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ТА СЕБОРЕЙНИМ ДЕРМАТИТОМ, ВИЗНАЧЕНІ КУЛЬТУРАЛЬНИМ МЕТОДОМ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Метаболіти, синтезовані патогенними резидентами мікробіоти кишечника, сприяють депонуванню жиру в клітинах печінки, посилюють інсулінорезистенстність, оксидативний стрес та рівень прозапальних цитокінів. Але нема досліджень, які вивчали би вплив метаболічно-асоційованих хвороб на мікробіом шкіри і зокрема пацієнтів з себорейним дерматитом (СД). Мета – визначити основні резиденти мікробіому шкіри пацієнтів з метаболічно-асоційованою неалкогольною жировою хворобою (НАЖХП) печінки та себорейним дерматитом (СД) культуральним методом. Матеріал і методи. Брали мазки від 45 НАЖХП + СД пацієнтів та 18 добровольців і сіяли на Uriselect 4 agar, Sabouraud Glucose Agar with Chloramphenicol, Malassezia Leeming & Notman Agar Modified (MLNA), кров’яний агар 5 %, HiCrome Candida Differential Agar, Yeast Extract Sodium Lactate medium (YELA) з додаванням крові. Для підрахунку КУО бактерій використали метод Шелкової, дріжджів – камеру Бюркера. Результати. Запалені себорейні ділянки достовірно частіше колонізовані Corynebacterium spp. (р=0,0236), Enterobacteriaceae spp. (р=0,0258), Proteus spp. (р=0,0236), Enterococcus spp. (р=0,001) і мають тенденцію до збільшення кількості Candida albicans (р=0,0784), Klebsiella spp. (р=0,0784) та патогенних Staphylococcus epidermidis з гемолітичною активністю (р=0,0795), Propionibacterium acnes з гемолітичною активністю (р=0,2958) та зниження числа коменсалів Staphylococcus epidermidis (р=0,0749) та Propionibacterium acnes (р=0,3806). Різниці у кількості Malassezia spp. виявлено не було (р=0,6894). Запалена шкіра заселена достовірно інтенсивніше вищою кількістю S. aureus, порівняно з інтактними ділянками пацієнтів з СД (р=0,0673) та здоровими особами (р=0,0463); Staphylococcus epidermidis + hemolytic activity (р=0,004; р=0,001); Malassezia spp. (р=0,019; р=0,003); є тенденція до збільшення числа КУО Staphylococcus epidermidis на здоровій шкірі у порівнянні з запаленою у пацієнтів з себорейним дерматитом (р=0,0934) та жодної різниці з здоровими особами (р=0,454). Висновки. У пацієнтів з СД була достовірно більша кількість гемолітично активних St. epidermidis (р=0,0018) та P. acnes (р=0,0776), Malassezia spp. (р=0,0215) та достовірно менше коменсалів St. epidermidis (р=0,0017), порівняно зі здоровими особами.